Захоплення влади: участь «Росатому» в окупації, тортурах та порушеннях ядерної безпеки на Запорізькій АЕС

Захоплення Росією міста Енергодар та Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС) у березні 2022 року стало безпрецедентною подією в сучасній історії: вперше комерційна активна атомна електростанція опинилася під військовою окупацією. Ця окупація, що триває вже четвертий рік, супроводжується поєднанням порушень прав людини, порушень міжнародного гуманітарного права та серйозних ризиків для ядерної безпеки й захищеності, що загрожує далекосяжними наслідками для України та світу.

У цьому звіті розглядається фізичне та адміністративне захоплення окупаційними силами Енергодара та ЗАЕС, систематичні катування та переслідування цивільних, зокрема працівників станції, та активна участь російської державної атомної корпорації «Росатом» в управлінні окупованим містом та в перерахованих злочинах. На основі багатомісячного дослідження звіт демонструє, як корпоративні, адміністративні та фінансові структури «Росатома» були перетворені на інструмент військового контролю в Енергодарі та призвели до придушення опору, скоєння серйозних злочинів і порушення ядерної безпеки та захищеності. Висновки звіту підкреслюють нагальну потребу у скоординованих міжнародних діях, щоб зупинити чинні порушення, гарантувати ядерну безпеку та захищеність, а також притягнути винних до відповідальності.

Коли російські війська захопили Енергодар 4 березня 2022 року — менш ніж за два тижні після початку повномасштабного вторгнення в Україну, — вони взяли під контроль ЗАЕС, найбільшу атомну електростанцію в Європі. Російські війська контролювали критичну інфраструктуру в Енергодарі, але українська міська влада намагалася функціонувати попри все, організуючи евакуацію, забезпечуючи роботу державних послуг і підтримуючи моральний дух громадян. Цивільний опір вилився у масові демонстрації проти окупації, у яких брали участь тисячі людей. Це крихке становище зазнало краху наприкінці березня — на початку квітня, коли російські війська ліквідували українські системи управління та силоміць замінили їх паралельними адміністративними структурами. Репресії та насильство, спрямовані зокрема проти добровольців територіальної оборони, проукраїнських активістів та персоналу ЗАЕС, який відмовився співпрацювати, швидко набули систематичного характеру.

Російські війська створили щонайменше сім місць незаконного утримання в Енергодарі та на навколишніх територіях. Truth Hounds задокументували, що російські окупанти незаконно утримували під вартою щонайменше 226 мешканців Енергодара та співробітників ЗАЕС у цих переповнених установах, де ув’язнені зазнавали фізичних і психологічних катувань для отримання інформації, примусу до зізнань, покарання інакомислення, залякування та примусу до співпраці. Російські війська позбавляли затриманих їжі, води та медичної допомоги всупереч положенням міжнародного права. Звичною справою стали катування, зокрема побиття, удари електричним струмом, сексуальне насильство, імітація страт і погрози членам родин затриманих.

На допитах окупаційні сили часто намагалися отримати інформацію про діяльність опору, наявність зброї та зв’язки з українськими військовими. Деяких затриманих змушували підписувати угоди про співпрацю або контракти з «Росатомом», а багатьох знімали на відео, де вони робили неправдиві заяви, вихваляючи російські сили або дискредитуючи Україну з метою пропаганди.

Дослідження Truth Hounds показує, що такі зловживання були поширеними та систематичними діями, спрямованими проти цивільного населення. Згідно з міжнародним правом такі дії становлять воєнні злочини та злочини проти людяності. Крім того, такі напади навмисне спрямовувалися на сертифікований персонал і фахівців з унікальними технічними навичками, необхідними для гарантування безперебійної роботи реактора, що створювало ризики для безпечного функціонування станції та підвищувало можливість аварії.

До осені 2022 року Росія зміцнила контроль шляхом інсценованого референдуму, указів, що передавали ЗАЕС під юрисдикцію Росії, та від’єднання станції від української енергомережі. Порівняно з даними до окупації, до березня 2025 року населення Енергодара скоротилося з 50 000 до 10 000 мешканців. У цих процесах ключову роль відіграв «Росатом». Муніципальні бюджети стали залежними від субсидій і грантів, що надходили через цю корпорацію, а ключові посади в окупаційній адміністрації зайняли особи з досвідом роботи в «Росатомі» чи деінде в секторі атомної енергетики, відтворюючи модель врядування російських «атомних міст». Працівники «Росатому» або їхні представники примушували персонал ЗАЕС підписати договори та заявити про свою згоду з окупацією. Відповідно до російського законодавства статус «державної корпорації», який поєднує комерційну діяльність з державним адмініструванням, означає, що «Росатом» може діяти і як господарський суб’єкт, і як виконавець окупаційної політики. Постійна присутність корпорації на глобальному ядерному ринку надає їй ресурси та експертизу для підтримання самої окупації.

Поведінка російських військ та окупаційної влади в Енергодарі та на ЗАЕС є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права, включаючи воєнні злочини та злочини проти людяності. Незаконне ув’язнення, тортури та нелюдське поводження з цивільним населенням становлять порушення Римського статуту та Женевських конвенцій, а напади на цивільні ядерні об’єкти суперечать Додатковому протоколу I. Активна роль «Росатома» у практиці примусу може означати відповідальність держави та корпорації згідно з міжнародним правом. Крім того, інтеграція державної корпорації в механізм окупації та репресій є тривожною та небезпечною ситуацією, яка вимагає активніших міжнародних заходів для притягнення корпоративних суб’єктів до відповідальності за їхню роль у скоєнні цих злочинів.

Ризики ядерної катастрофи на ЗАЕС залишаються реальними та демонструють фундаментальну зневагу Росії до усталених міжнародних норм ядерної безпеки. Примусовий набір персоналу станції окупантами та загальна атмосфера залякування на ЗАЕС та щодо неї порушують сім стовпів ядерної безпеки Міжнародного агентства з атомної енергії, особливо принцип, за яким персонал повинен працювати без неналежного тиску. Залякування, втрата кваліфікованого персоналу та розрив зв’язків з українськими регуляторними системами підірвали культуру безпеки на станції, створюючи ядерні ризики з міжнародними наслідками. Станом на вересень 2025 року ЗАЕС залишається де-факто під контролем Росії. ЗАЕС простоює майже три роки, але у травні 2025 року голова «Росатома» Алєксєй Ліхачов оголосив затвердження плану відновлення повної потужності станції, включаючи заміну електромережі. Наявні докази будівництва нових ліній електропередач, що поєднують станцію з російською мережею. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Ґроссі у червні 2025 року попередив, що такий перезапуск залишається небезпечним через недостатню кількість охолоджувальної води та ненадійне зовнішнє живлення.

Ці злочини та ризики для ядерної безпеки відбуваються на тлі поновлених дипломатичних переговорів щодо припинення воєнних дій. На цих переговорах зокрема порушувалося питання долі ЗАЕС — Росія заявила, що відмовляється передати контроль над станцією, а Україна наполягала, що повний контроль України над АЕС — єдиний спосіб відновлення безпеки. Міжнародні суб’єкти запропонували міжнародний нагляд за станцією, але жодної змістовної угоди не було досягнуто.