Наступ, який російські військові здійснили на українське місто Маріуполь у період з лютого до травня 2022 року, призвів до загибелі та поранень тисяч цивільних осіб, здебільшого внаслідок очевидно незаконних атак, і залишив сотні тисяч людей існувати без доступу до життєво важливих послуг протягом тижнів.
Матеріал підготовлений у партнерстві з:
Про це йдеться у новій доповіді з докладними доказами «”Наше місто зникло”. Спустошення Росією Маріуполя, Україна», що була оприлюднена 8 лютого Human Rights Watch, Truth Hounds і SITU Research.
У 215-сторінковій доповіді, на супровідному сайті з мультимедіа матеріалами та 20-хвилинному відео проаналізовані страждання цивільного населення та пошкодження тисяч будівель, у тому числі декількох сотень багатоповерхівок, лікарень, навчальних закладів, а також об’єктів електропостачання та водопостачання. Описано неодноразові спроби українських посадовців та міжнародних організацій забезпечити офіційні шляхи евакуації з Маріуполя та доставку допомоги в місто, в умовах перешкоджання з боку російської сторони.
В основі доповіді лежать 240 інтерв’ю з переважно переміщеними мешканцями Маріуполя, проведені Human Rights Watch і Truth Hounds, а також аналіз понад 850 фотографій і відео, документів і десятків супутникових знімків, зроблений Human Rights Watch і SITU Research. Цифровий мультимедіа матеріал включає 3D-реконструкції семи будівель, які були пошкоджені в результаті очевидно незаконних нападів, зображення пошкоджених шкіл та лікарень, а також аналіз місць поховань, який допоміг приблизно оцінити кількість загиблих.
«Незважаючи на труднощі розслідування воєнних злочинів у місцях, які стали недоступними через російську окупацію, ми та наші партнери витратили майже два роки на розкриття правди про жахливі дії, скоєні російськими військами в Маріуполі, – підкреслив Роман Авраменко, виконавчий директор Truth Hounds. – Це розслідування спрямоване на те, щоб скоєні злочини ніколи не були забуті, а винні постали перед органами правосуддя».
Дослідницькі групи детально задокументували 14 нападів, у результаті яких було пошкоджено або зруйновано 18 будівель, вбиті та поранені цивільні особи. Серед них атаки на дві лікарні, міський драмтеатр, де в укритті перебували цивільні особи, продуктовий склад, пункт роздачі допомоги, супермаркет і житлові будинки, які слугували укриттями.
Human Rights Watch і Truth Hounds або не знайшли жодних доказів присутності українських військових безпосередньо на об’єктах або поблизу них під час цих нападів, або виявили лише незначну військову присутність, що робить ці напади очевидно незаконними.
В одному випадку чоловік, який допомагав рятувати вцілілих і діставати тіла з-під завалів житлового будинку після удару 13 березня 2022 року, описав побачене.
«Будівлю просто знищили, – описав він. – Майже нічого не залишилося, лише частина ванної кімнати та частина коридору… [Чоловік біля померлої матері] був весь у крові. У нього з вух, носа та очей текла кров, він плакав… [Інший чоловік] тримав тіло свого бездиханого сина і розмовляв з ним. Він постійно повторював: “Дитина не плаче”». У результаті цього нападу загинули вісім цивільних осіб і ще троє отримали поранення.
Аналіз супутникових знімків, фотографій і відео головних кладовищ міста виявив, що з березня 2022 року до лютого 2023 року в Маріуполі було поховано понад 10 тисяч людей. Порівнюючи темп зростання кількості поховань зі звичайним рівнем смертності в місті, дослідницькі групи приблизно змогли оцінити, що внаслідок бойових дій або причин, пов’язаних із війною, загинули щонайменше 8 тисяч людей. Яка кількість з них були цивільними особами залишається невідомим.
Загальна кількість загиблих може бути значно більшою: у деяких могилах було по декілька тіл, а рештки інших, швидше за все, були поховані під уламками будівель. Деякі з тіл загиблих могли залишитися у тимчасових могилах, а інші люди, можливо, померли пізніше через причини, пов’язані з війною. Деякі родичі зниклих досі шукають своїх близьких.
Тисячі людей отримали поранення, багато з них втратили кінцівки, зір, слух або пам’ять, у тому числі через черепно-мозкові травми, спричинені вибухами.
У доповіді перераховано 17 підрозділів російських і пов’язаних з Росією сил, які діяли в Маріуполі в березні та квітні 2022 року, в розпал бойових дій.
Дослідницькі групи також ідентифікували 10 осіб, які можуть нести кримінальну відповідальність за принципом відповідальності командування за воєнні злочини, пов’язані з незаконними нападами та можливим свавільним блокуванням гуманітарної допомоги та евакуації. Вони також, найімовірніше, вчинили воєнні злочини та ймовірні злочини проти людства, пов’язані з примусовим переміщенням маріупольців до Росії та окупованої Росією території. Відповідно до принципу відповідальності командування керівники несуть відповідальність за злочини, вчинені їхніми підлеглими, коли вони знали або повинні були знати про вчинення таких злочинів, але не вжили розумних заходів для їх припинення або відповідного покарання.
4 грудня 2023 року Human Rights Watch надіслала російському уряду короткий виклад висновків доповіді та перелік запитань, але станом на 1 лютого відповіді не отримала.
З моменту окупації міста російська влада будує нові багатоповерхові житлові будинки в межах свого заявленого плану відбудови та реконструкції Маріуполя до 2035 року. Для відповідного захисту населення окупаційна влада має розчистити сміття та знести небезпечні споруди. Однак через відсутність незалежного розслідування на сотнях потенційних місць злочинів, російський уряд просто знищує важливі речові докази.
Окупаційна влада також знищує ознаки української ідентичності, в тому числі шляхом запровадження російської навчальної програми та перейменування вулиць. Вона вимагає від жителів отримати російські паспорти, щоб претендувати на певні посади та пільги.
У Маріуполі, як і в інших місцях України, російські та пов’язані з Росією сили широко застосовували вибухову зброю широкого радіусу дії, включаючи обстріли з танків і важкої артилерії, реактивних систем залпового вогню, ракетні та авіаудари по населених пунктах. Використання вибухової зброї, що має руйнівний вплив на цивільне населення та цивільну інфраструктуру, в населених пунктах посилює стурбованість щодо атак які є незаконними невибірковими і непропорційними.
